Василь Бажай
Народився 4 жовтня 1950 року.
Постійно живе і працює у Львові.
Напрямки творчості:
живопис, інсталяція, перфоманс
Освіта:
1973 - 1979 - Львівська академія мистецтв.
Членство в спілках:
З 1997 року - голова секції концептуального мистецтва Львівської спілки художників України.
З 1996 року - член правління Львівської спілки художників України.
З 1991 року - член Львівської спілки художників України.
Василь Бажай в фильме "2 и 2 " |
|
"Ни слова не было сказано..."
(так (не)говорил Василь Бажай) |
П'ята вечора п'ятнадцятого листопада, КМЦ "Дзиґа", Вірменська, тридцять п'ять. Забагато п'ятірок як на проект "2 і 2" Василя Бажая .
Відкриття-перформенс. Відкриття-спантеличення. Відкриття-замикання... у собі, у "Дзизі", у квадратах з піску... Простір переповнювався іншим простором, накладалися площини, в них з'являлися чиїсь народження і смерті, фігури, крики, квадрати уподібнювалися трикутникам та колам, крізь підлогу проростав пісок і суха трава, процвітали чужі сліди. Піщана Ікона чиїхось дій. Квадрат чиєїсь екзистенції.
Дзиґа ставала непорушною і це не суперечило самому змісту і вмісту Дзиґи, бо рух передбачала сама форма. Зміст передбачала беззмістовність і даремно було думати, що час зупинився, коли пересипався пісок у клепсидрі. Вимикалося світло буденних тунелів, художник за подобою Божою ставав Творцем, і це було найбільше, чого Він прагнув тієї миті. Рідина із однієї посудини виливалася у два келихи, їх об'єднували дві руки однієї людини, потім все це вихлюпувалося до однієї посудини, двоєдиність вичерпувалася, радше набрякала єдиністю, і серед тих метаморфоз годі було віднайти шмат реальності, аби за неї вчепитися серед постійного роздвоєння та єднання, розмільйонення та розростання.
Людина з води опинилася у келиху. Це могла бути також і пралюдина. І післялюдина. І квазілюдина. Творець вихлюпував її на стіну, писав нею Йому лише відомі слова, ковтав її пензлем і пальцями, напував нею полотно і пісок. Ідея, розіп'ята Творцем, на схрещенні форм, фігур, поглядів сторонніх людей, бо саме задля них - ідея!!! Ні. Творець виявився Егоїстом. І робив Він це тільки заради Себе. Бо пізнаючи Світ через Себе, Він хибно вважав, що 2 і 2 дорівнює Йому Самому... Тому Він дивувався, чому потрапив до замкнутого квадрату, і чому для закоханої людини два та два дорівнює "щастя".
Тоді Митець розривав тіла на частини, дошукуючись логіки з'єднання, наново викладав їх, наче забаву у пазл, на зеленому тлі Своїх бажань, пірнав у їхні вени та секреції, блукав під шкірою та нігтями, але 2 і 2 вперто не дорівнювали чотирьом, вони взагалі не могли нічому дорівнювати і розліталися різнобарвними мазками по долонях полотен.
Відтак Творець починає позбуватися Себе. Розкладати Себе, витискати із Себе рідину і скапувати у пісок із надією, що там щось проросте, або взагалі без надії, бо вона смертна і руйнує тривимірний Вічний часопростір, у якому два і два ніколи не потребуватимуть розв'язку...
М. ТИТАРЕНКО |
